Пристосування кровосисних мошок до живлення на теплокровних тваринах

Анотація

Морфологічні адаптації симуліїд до ссання крові об’єднано в декілька груп: адаптації габітусу, органа чуття (органа Лутца), ротового апарату, кігтиків. Адаптації габітусу простежено в менших абсолютних розмірах тіла відносно більших розмірах голови, редукції 2–6 стернітів черевця, наявності широких крил. Адаптації органа чуття пов’язані зі зменшенням розмірів органа Лутца при переході від орнітофілії до теріофілії симуліїд. Адаптації в будові ротового апарату пов’язані з наявністю гачків на лабрумі, облямівки зі спрямованих донизу шипиків на дистальному краї гіпофаринксу, розвинених зубців на кінцях максил та мандибул. Будова кігтиків самок адаптована до різних груп живителів – птахів, ссавців. Імовірно, що вихідним типом гематофагії мошок була орнітофілія.