Морфогенез органа нюху східної довгошийої черепахи (Chelodina longicollis)

Автор(и)

  • Daryna Shkabura Волинський національний університет імені Лесі Українки
  • Yaroslav Stepanyuk Волинський національний університет імені Лесі Українки https://orcid.org/0000-0002-8792-3670

DOI:

https://doi.org/10.29038/2617-4723-2020-390-2-66-71

Ключові слова:

черепахи, нюховий орган, основний нюховий епітелій, вомероназальний епітелій

Анотація

Вивчення розвитку нюхового аналізатора рептилій є дуже важливим в еволюційному та порівняльно-анатомічному аспектах. Нюховий аналізатор різних рептилій має суттєві відмінності в будові. У ящірок та змій нюховий аналізатор анатомічно розділений на основну та додаткову (вомероназальну) системи. Нюховий орган черепах має відмінні риси організації. У більшості черепах в нюховому органі відсутнє морфологічне розмежування основного нюхового та вомероназального органа.
У роботі описано ключові стадії розвитку структур нюхового органа східної довгошийої черепахи (Chelodina longicollis). Нюховий орган складається з присінка, власне нюхової порожнини та носоглоткового каналу, який відкривається в ротову порожнину хоанами. Носова порожнина розмежована вузькою ділянкою несенсорного епітелію на дорсальну частину, яка вистелена нюховим епітелієм, та вентральну, яка вистелена вомероназальним епітелієм. Вентральна частина носової порожнини утворює медіальне впячування, що значно збільшує об’єм вомероназального епітелію. Нюховий епітелій має чисельні залози Боумена, які відсутні у вомероназальному епітелії. Протока латеральної нюхової залози впадає на межі переходу присінка в носову порожнину та зволожує основний нюховий епітелій, який найбільше контактує з повітрям. Доказом наявності вомероназальної системи у черепахи слугує наявність вомероназального нерва, окремі волокна якого йдуть від вентральної частини носової порожнини до медіальної поверхні нюхової цибулини.

Посилання

1. Nakamuta, N.; Nakamuta, S.; Kato, H.; Yamamoto, Y. Morphological study on the olfactory systems of the snapping turtle, Chelydra serpentina. Tissue and Cell 2016, 48 (3), p 145–151.
2. Parsons, T. S. Evolution of the nasal structure in the lower tetrapods. American Zoologist 1967, 7 (3), p 397–413.
3. Saito, K.; Shoji, T.; Uchida, I.; Ueda, H. Structure of the olfactory and vomeronasal epithelia in the loggerhead turtle Caretta caretta. Fish Sci 2000, 66, p 409‒411.
4. Halpern, M.; Martinez-Marcos, A. Structure and function of the vomeronasal system: an update. Progress in Neurobiology 2003, 70, p 245–318.
5. Hatanaka, T.; Shibuya, T.; Inouchi, J. Induced wave responses of the accessory olfactory bulb to odorants in two species of turtle, pseudemys scripta and geoclemys reevesii. Comparative Biochemistry and Physiology Part A: Physiology 1988, 91 (2), p 377–385.
6. Tytiuk, O.; Hrubyi, V.; Stepanyuk, Ya.; Yaryhin, O. Prostorova rekonstruktsiia niukhovykh struktur Lacertaviridis za dopomohoiu kompiuternoho modeliuvannia [Spatial Reconstruction of Olfactory Structures Lacerta viridis by Means of Computer Simulation]. Naukovyi visnyk Skhidnoievropeiskoho natsionalnoho universytetu imeni Lesi Ukrainky 2015, 12 (313), c 99‒104. (In Ukrainian)
7. Bertmar, G. Evolution of vomeronasal organs in vertebrates. Evolution 1981, 35, р 359–366.
8. Halpern, M. The organization and function of the vomeronasal system. Annual Review of Neuroscience 1987, 10 (1), p 325–362.
9. Kratzing, J. E. The fine structure of the olfactory and vomeronasal organs of a lizard (Tiliqua scincoides scincoides). Cell and tissue research 1975, 156 (2), p 239–252.

Завантаження

Опубліковано

2021-03-09