Порівняльна морфологія вестибулярних ядер птахів із різною локомоцією (папужки хвилястого, голуба сизого та канюка звичайного)
DOI:
https://doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-56-60Ключові слова:
голуб сизий, канюк звичайний, папужка хвилястий, вестибулярні ядра, порівняльна морфологіяАнотація
Вестибулярні ядра є першою ланкою опрацювання сигналів про рухи та зміну положення тіла в просторі. У птахів ці ядра досягли високого рівня розвитку, оскільки представники Aves опанували повітряний простір, що супроводжувалось ускладненням локомоції та орієнтації. Унаслідок адаптивної радіації всередині класу виокремемо ряд екологічних груп, представники яких відрізняються за місцем проживання, способом життя, трофічною спеціалізацією, а відтак і складністю локомоції. Усередині класу є як літаючі, плаваючі, бігаючі види, так і ті, що поєднують усі названі вище способи переміщення. Такі еволюційні пристосування повинні відобразитися на морфології відділів мозку, які контролюють положення тіла в просторі та напрямок його руху. Тому ми поставили за мету провести порівняльно-морфологічне дослідження дорсо-латерального, вентро-латерального та вентро-медіального вестибулярних ядер видів, що відрізняються як за способом польоту, так і за вправністю пересування твердим субстратом. Першим досліджуваним птахом обрано голуба сизого (Columba livia), який здатний до маневреного польоту в умовах міста й управно пересувається по землі. Другий досліджуваний вид – хвилястий папужка (Melopsittacus undulatus), котрий в умовах чагарників та щільної рослинності активно рухається твердим субстратом (у тому числі гілками дерев та кущів) і спритно маневрує в польоті. Також досліджено мозок канюка звичайного (Buteo buteo), який пересувається по землі не так вправно, як папужка чи голуб, і характеризується планеруючим та ширяючим польотом. У результаті дослідження встановлено, що у вестибулярних ядрах усіх досліджуваних видів переважають мультиполярні нейрони. Крім них, наявні також веретеноподібні нервові клітини. У всіх досліджуваних тварин найбільші розміри перикаріонів нейронів зафіксовано в nucl. vestibularis dorsolateralis. У канюка звичайного найбільша щільність нейронів – у nucl. vestibularis ventrolateralis, у той час як в інших досліджуваних видів найбільшу щільність нервових клітин зафіксовано в nucl. vestibularis ventromedialis.
Посилання
2. Arends, J. J. A.; Allan, R. W.; & Zeigler, H. P. Organization of the cerebellum in the pigeon (Columba livia): III. Corticovestibular connections with eye and neck premotor areas. Journal of comparative neurology; 1991, 306 (2), 273–289. https://doi.org/10.1002/cne.903060205
3. Arends, J. J. A.; & Zeigler, H. P. Organization of the cerebellum in the pigeon (Columba livia): I. Corticonuclear and corticovestibular connections. Journal of comparative neurology; 1991, 306 (2), pp 221–244. https://doi.org/10.1002/cne.903060203
4. Arends, J. J. A.; & Zeigler, H. P. Organization of the cerebellum in the pigeon (Columba livia): II. Projections of the cerebellar nuclei. Journal of comparative neurology; 1991, 306 (2), pp 245–272. https://doi.org/10.1002/cne.903060204
5. Correia, M. J.; Eden, A. R.; Westlund, K. N.; & Coulter, J. D. A study of some of the ascending and descending vestibular pathways in the pigeon (Columba livia) using anterograde transneuronal autoradiography. Brain research; 1983, 278 (1), pp 53–61. https://doi.org/10.1016/0006-8993(83)90224-x
6. Zeier, H.; & Karten, H. J. The archistriatum of the pigeon: organization of afferent and efferent connections. Brain research; 1971, 31 (2), pp 313–326 https://doi.org/10.1016/0006-8993(71)90185-5
7. Karten, H. J. The ascending auditory pathway in the pigeon (Columba livia) II. Telencephalic projections of the nucleus ovoidalis thalami. Brain research; 1968, 11 (1), pp 134–153. https://doi.org/10.1016/0006-8993(68)90078-4
8. Pakan, J. M.; Graham, D. J.; Iwaniuk, A. N.; & Wylie, D. R. Differential projections from the vestibular nuclei to the flocculus and uvula-nodulus in pigeons (Columba livia). Journal of Comparative Neurology; 2008, 508 (3), pp 402–417. https://doi.org/10.1002/cne.21623
9. Wild J. M. A non-thalamic pathway contributes to a whole body map in the brain of the budgerigar. Brain Research; 1997, 179 (2), pp 393–405. https://doi.org/10.1016/s0006-8993(97)00026-7
10. Wild J. M. Reciprocal connections between primary and secondary auditory pathways in the telencephalon of the budgerigar (Melopsittacus undulatus). Brain Research; 1997, 149 (1), pp 29–46. https://doi.org/10.1016/s0006-8993(96)01143-2
11. Gutiérrez-Ibáñez, C.; Iwaniuk, A. N.; & Wylie, D. R. The independent evolution of the enlargement of the principal sensory nucleus of the trigeminal nerve in three different groups of birds. Brain, behavior and evolution; 2009, 74 (4), рр 280–294. https://doi.org/10.1159/000270904
12. von Bartheld, C. S.; & Giannessi, F. The paratympanic organ: a barometer and altimeter in the middle ear of birds? Journal of Experimental Zoology Part B: Molecular and Developmental Evolution; 2011, 316 (6), pp 402–408. https://doi.org/10.1002/jez.b.21422
13. Maklad, A.; Reed, C.; Johnson, N. S.; & Fritzsch, B. Anatomy of the lamprey ear: morphological evidence for occurrence of horizontal semicircular ducts in the labyrinth of Petromyzon marinus. Journal of anatomy; 2014, 224 (4), pp 432–446. https://doi.org/10.1111/joa.12159
14. Karten, H. J.; & Hodos, W. A stereotaxic atlas of the brain of the pigeon: Columba Livia. Citeseer, Vol 696, 1967.
